Ще в 1600-х роках поняття «пластик» використовувалося як термін для позначення матеріалу, який легко можна було деформувати, змінювати. Англійське слово «plastic» або «plastics» походить від грецького «plastikos», що означає «рости» або «форма».

Швидше за все, греки використовували «plastikos» для опису нетвердої глини. Термін означав спочатку прикметник - пластичність (деформація без розривів), потім стали використовувати в якості іменника.

Створення пластмас починалося з використання натуральної сировини, що володіють власними пластичними властивостями, таких як шелак та жувальна гума. Наступний крок в еволюції - модифікація каучуку, нітроцелюлози, колагену і галаліту, за допомогою хімічних експериментів. Близько 100 років тому почав розвиватися широкий асортимент повністю синтетичних матеріалів, які ми називаємо сучасними полімерними матеріалами.

Основні різновиди.

Пластмаси умовно діляться на термопластичні й термореактивні смоли.
Термопластичні смоли - розм'якшуються при нагріванні, а потім знову тверднуть при охолодженні. Наприклад, це пластикові пляшки, взуття, труби.
90% електричних компонентів - термопластичні смоли.

Термореактивні матеріали - стійкі до високих температур і не деформуються, тому частіше його зберігають в рідкому стані. Його використовують, як додатковий компонент для посилення міцності, наприклад: просочення скловолокна, теплоізоляційних облицювань, різних силових деталей таке інше.

Популярні компоненти.

Вступаючи в реакцію з навколишнім середовищем: вологою, повітрям, температурою, кислотами, лугом, ультрафіолетом пластмаси слабшають. Щоб запобігти впливу і прискореного руйнування від зовнішніх чинників, при виготовленні використовуються різноманітні додаткові домішки, в залежності від цілей:
Термостабілізатори
Антиоксидант: запобігає розкладанню киснем повітря.
Антиозонати
Поглиначі ультрафіолетового світла (світлостабілізатори)
Засоби захисту від мікроорганізмів (антимікробні, сполуки ртуті, миш'яку)
Домішки для зниження горіння

Сучасні рішення по утилізації.

З огляду на нові тенденції щодо мінімізації використання одноразового пластика і програм нешкідливої утилізації, активно проводяться дослідження по природним процесам розкладання і новим формулами, наприклад:
Фотолітіческіе пластмаси руйнуються при впливі сонячного світла.
Біорозкладані пластики руйнуються на вуглекислий газ, воду і мінерали.

Незважаючи на альтернативні варіанти: скло, дерево і метала, пластик залишається найбільш різноплановим, з найбільшим діапазоном можливостей і практичністю.

Матеріал підготовлений на основі ресурсів: https://www.plasticseurope.org/ https://www.polyplastics.com/