Важко уявити сучасне життя без пластику: машина та авіа будова, побутова техніка, мода, спорт, медицина, повсякденне життя тощо.

Пластмас – відносно новий матеріал. Появи того чи іншого елемента стали результатом експериментів, помилок та спроб. Щоб дізнатися як все починалося, поринемо в історію.

Перші пластмаси: початок історії

Паркезін (1862)

Перший штучний пластик, названий Parkesine на честь винахідника британського металурга Олександра Паркса. Вперше представлено на Великій міжнародній виставці у Лондоні.
Його виготовляли на основі целюлози, він був прозорим, легко формувався та зберігав свою форму при охолодженні.
Паркезін позиціонували як дешеву заміну натуральному каучуку, хоча він мав обмежену міцність.

Целулоїд (1865)

Американець Джон Уеслі Хаятт розробив альтернативний матеріал для виготовлення більярдних кульок зі слонової кістки: нітрат целюлози. Додавши до нітроцелюлози розплавлену камфору. Але надалі заборонили виготовлення більярдних куль з цього матеріалу, оскільки кулі вибухали під час зіткнення.
У період з 1880 по 1890 роки його застосовували для виготовлення ґудзиків, гребінців, біжутерії та предметів побуту.

Розвиток синтетичних матеріалів

Віскозне волокно (1891)

Француз Луї Марі Ілер Берніго, вважається творцем модифікованої целюлози чи віскози. Ідея полягала у заміні шовку.
Віскоза – концентрований розчин ксантогенату целюлози у розведеному розчині гідроксиду натрію (NaOH). У 1902 році цей матеріал був запатентований як штучний шовк.

Бакеліт (1907)

Повністю синтетичний пластик, бакеліт зберігає свою форму навіть у екстремальних умовах. Лео Хендрік Бакеланд, американський хімік став «батьком» матеріалу і в 1909 запатентував матеріал. У 1920-х і 1930-х роках ювелірні вироби, годинники та телефони, виготовлені з бакеліту, стали популярними, оскільки люди сприйняли їхній «неземний» зовнішній вигляд, який не нагадував натуральні матеріали.

Целофан (1912)

Створений швейцарським хіміком Жаком Едвіном Бранденбергером, котрий намагався розробити водонепроникну скатертину. Целофан став популярним для упаковки харчових продуктів, коли DuPont (американська хімічна компанія) у 1927 році зробив його вологостійким.

Основні види пластмас ХХ століття

«Пластик» (1930-ті роки) – стає частиною повсякденної мови споживачів для опису широкого спектру нових штучних матеріалів.

Полівінілхлорид (Вініл) (1920-і роки)

Полівінілхлорид, званий ПВХ або вініл, був розроблений для заміни натурального каучуку і швидко зарекомендував себе як один із найуніверсальніших пластиків.
Вініл використовується у медицині - для пакетів з кров'ю, трубок для внутрішньовенних вливань.
У будівництві - включаючи сайдинг, трубопроводи, покрівлю, трубки, шланги, підлоги та ізоляцію електричних кабелів.

Поліетилен (1930-ті роки)

Вироблений у 1930-х роках у Великій Британії, поліетилен став широко використовуваним пластиком і є основою сучасної упаковки.
Найпоширеніший поліетилен:
LDPE — поліетилен низької щільності,
HDPE — поліетилен високої щільності.

Полівініліденхлорид (1933)

Виявлений випадково співробітником лабораторії Dow Chemical полівініліденхлорид, спочатку використовувався для захисту військової техніки від солоної води. Цей пластик утворює ефективний кисневий бар’єр, тому широко використовується в харчовій упаковці та захисних покриттях.

Нейлон (1939)

DuPont представляє панчохи з нового нейлону на всесвітній виставці у Нью-Йорку. Перше успішне, у комерційному плані, полімерне волокно. Нейлон швидко замінив шовк у одязі та військовому застосуванні під час Другої світової війни.

Поліестер (1950)

Виявлений у 1940-х роках, став частиною нашого життя, коли DuPont випустила на ринок нову тканину під назвою «Dacron» - першу синтетичну тканину, що миється. Поліестер виготовляється із синтетичних поліефірних волокон, які одержують у результаті переробки нафти.

Поліпропілен (1950-ті роки)

Поліпропілен є одним із найпоширеніших пластиків у світі. Його використовують у пакуванні, медицині, автомобільній промисловості та побутових товарах.

Пінополістирол (1954)

Пінополістерол виготовляється нагріванням гранул, маса починає кипіти, утворюючи піну. У суміш на цьому етапі додають спеціальні пластифікуючі присадки, в результаті одержуємо готовий матеріал. Пінополістирол використовується в захисній упаковці, буях/доках, знімальних майданчиках, контейнерах для виносу та багато іншого.

Довга історія розвитку пластику.

Історія пластику — це історія наукового прогресу, експериментів і технологічних проривів. Більшість сучасних пластмас були винайдені випадково, проте саме вони змінили спосіб виробництва, споживання та життя людини.

Джерело https://www.plasticsmakeitpossible.com/